Продовжуючи тему перевантаження інформацією, спробую зробити повноцінний огляд клієнта твітера, з допомогою якого можна легко читати 1500 активних користувачів(перевірено на власній шкірі) без особливого напруження і не пропускаючи практично жодного повідомлення в стрічці, яка генеруватиме в добу приблизно 500-1500 дописів.

Почалось все звісно з вебінтерфейсу, який чесно кажучи зручний максимум до 100 друзів. Як тільки в мене цифра перевалила за 100/100 - почався реальний жах і втрати часу.
Хоча варто сказати, що повноцінність функціоналу твітера досягається саме вебінтерфейсом.

Наступним кроком став Opera Twitter Widget, який виявився дійсно зручним і не створював проблем аж до 300/300. Щоправда виявилась проблема в тому, що нереально було побачити що ж саме вже прочитано, а що ні. По функціоналу - цілком достатньо і доволі зручно, от тільки починаючи з 300 фоловерів - дуже затратно по часу і постійно привертає до себе значну кількість уваги.

Після цього я почав використовувати tweetie(Mac), а на Win - twhirl, на який поступово переліз і на маку...
Чесно кажучи - клієнти практично рівноцінні, за вийнятком того, що дерево розмови tweetie показує всередині програми, тоді як twhirl - відкриває для цього вікно броузера. Ну і в tweetie я не знайшов можливості фільтрування повідомлень...

На вулиці 1:38 ночі вже 4 червня ще однієї безсонної ночі...

Крокуючи слідами нещодавньої і ще незакінченої акції обміну OPML файлами в Українській Блогосфері, прийшла на думку цікава річ - яким чином наш мозок фільтрує інформаційне перенавантаження, яке ми часто отримуємо, проводячи значну кількість часу на теренах Інтернету.
Вже майже публікуючи дану статтю пригадався минулорічний Київський ДрупалКемп, де я познайомився з багатьма хорошими маньяками і серед них - з Катериною Холодило. Ще тоді мене здивувала кількість відкритих нею вікон в одиницю часу в її броузері "повітряного макбука". Якось яскраво так запам'яталось і аж тепер зафіксувалось!

Якщо розглядати якогось певного уявного соціально-активного користувача інтернету - то в йього арсеналі є певний набір інформаційних джерел, з яких черпається постійний потік інформації і обробляється "синім" мозком по алгоритму, відомому мабуть лише матінкою природою.

Після переходу на безлімітні тарифи інтернет задумався над економією електроенергії, якої напалюється досить серйозно в зв'язку з круглодобовою роботою великого комп'ютера.

Також невеликим поштовхом стала стаття на Хабрі про FreeNAS.
І тут настав ступор, яким я хочу поділитись ...
Зупинився я на виборі з трьох варіантів....

Стаття буде цікава в першу чергу адміністраторам, тому якщо Ви не Адмін - можна собі перегріти мозок, як це я в свій час майже зробив, поки виробив цю техніку дзен.

Отже...
Домен Windows і його швидкодія завжди бажає кращої реалізації. Його можна звичайно досить непогано оптимізувати, хоча при розмірі профілів від 1 гігабайта оптимізація досить складна і часто нерозумна.

В випадку малих мереж до 10 робочих станцій відсутність домену іноді найкраща оптимізація, як і виявилось в моєму окремому випадку.

Починаючи створення цієї статті, зовсім не сподівався, що дуже значна частина тегів з цього блогу підійшла до теми цієї статті, яку я хотів спочатку назвати офтопіком. А виявляється тема справді торкається практично всіх аспектів неангломовного блогінгу.

Крім того, я почав розуміти, чому додаючи готові переклади в репозиторій перекладів drupal , найчастіше зустрічав там в більшості переклади японців та китайців - не дивно, що вони правлять світом.
Також низький поклін творцям Wordpress - як я Вас розумію!

Давно планував і обіцяв написати цю статтю.
А сів писати - і щось важко скласти слова в речення.
Але раз обіцяв - мушу...

Отже

Давненько я колись написав статтю про проблемну інсталяцію Хакінтоша на ліве залізо. Стаття англійська, стара, функціональна і про неї знають в певних колах англомовного інтернету. Крім плюса в вигляді >15000 переглядів стаття має кілька недоліків - відсутній український переклад і процес описано з точки зору людини, що вміє інсталювати хакінтош, але зустрілась з важкосумісною конфігурацією.

Спробую тепер написати щось, більш людиноподібне.